Наталя – вдова. У цьому світі вона зовсім одна – ні близьких, ні родичів жінка не має. Вони із чоловіком прожили разом багато років, чоловік працював, а Наталя займалася домашніми справами. Дітей, на жаль, вони з чоловіком не мали, тож і залишилася жінка на старості одна.

Через те, що Наталя жодного дня не працювала, то й пенсію вона отримує мізерну. Живе з того, що виростить на городі, про щось більше і мріяти не доводиться. Влітку та восени трохи легше, можна зібрати ягоди, та й сусіди пригостять, хто чим багатий. А ось зима – це для жінки справжнє випробування.

Щоб протриматися цей період, вона весь рік ходить у ліс, збирає зламані гілки, ламає сухі кущі та дерева, і, як мурашка, зносить до будинку. Хмизу та гілочок багато, але на цьому довго не протримаєшся – доводиться відкладати кожну копійку, щоб купити дрова чи вугілля, яких вистачило б на найхолодніші дні.

Коли ми вперше прийшли в будинок до Наталі, в будинку було дуже холодно, а вона сама ходила повністю одягнена, навіть у теплій куртці. Пояснила, що економить дрова, і грубку топити тільки ввечері, щоб приготувати їжу та обігріти будинок, але якщо не дуже холодно, то грубки не розпалює, а лягати спати тепло одягнена і в шапці.

Нас це настільки вразило, що ми вирішили допомогти жінці та пообіцяли привезти достатньо дров, аби у будинку всю зиму було тепло. Вона посміхнулася, але в очах був сумнів. Було видно, що їй важко повірити, щоб хтось може просто так взяти і привезти якійсь малознайомій жінці щось настільки цінне.

Уявіть собі її обличчя, коли за кілька днів ми приїхали з цілою машиною дров і величезним пакетом продуктів. Для неї це було щось неймовірне. Жінка не мала слів, а в очах блищали сльози. Ми пояснили, що ці дрова – це подарунок від Бога, Який побачив її тяжке становище та допоміг. Ми запросили її до церкви і молимося, щоб вона прийшла. Сподіваємося, що Бог врятує Наталю не лише від холоду в домі, а й від мороку гріховного життя.

‍