Тож не журіться і не говоріть: Що будемо їсти? Або: Що будемо пити? Чи: В що зодягнемося?.. Бо ж знає ваш Отець Небесний, що цього всього потребуєте. Матвія 6:31-32

‍

Сестрі Василині 83 роки. Сама вона народилася у багатодітній сім'ї, проте виховувалась матір'ю-вдовою, оскільки батька було вбито під час Другої світової війни і сама Василина його ніколи не бачила. У церкві Василина із самого дитинства. Туди привела її мама і все своє життя жінка служила Господу та своїм ближнім. Як наймолодша в родині Василина взяла на себе цілковите піклування про матір і залишалася з нею аж до дня її смерті. Жінка була поруч зі старенькою, доглядаючи і служачи їй. Своєї власної сім’ї пані Василина не створила, чи то через турботу про матір, чи то просто у Бога була для неї інша мета, втім, завжди вважала своєю сім’єю церкву, а Ісуса – своїм нареченим. Йому вона й служила самовіддано все своє життя.

Зараз, через поважний вік та погане здоров'я, сестра Василина не має можливості відвідувати церкву, проте церква не залишає її саму, допомагаючи та підтримуючи сестру, як справжня родина.

Живе сестра дуже скромно – великого багатства за своє життя вона не накопичила, пенсія дуже маленька, однак Господь не залишає її і в її домі завжди тепло, затишно і є харчі. Через церкву, родичів та добрих людей Бог посилає їй все необхідне.

І цього року ми з вами, дорогі друзі, також змогли стати інструментом, через який Бог подбав про те, щоб у сестри були дрова, які допомогли б їй перезимувати у теплі. Команда БМ разом з молоддю з помісної церкви приїхала, аби відвідати Василину, привезти та нарубати дрів. Хлопці працювали увесь день і наскладали повний дровник невеличких полінець, які літній жінці буде зручно брати та використовувати для опалення будинку. Команда закінчила роботу і почала збиратися додому. Втім, жінка запросила всіх до столу, де вже встигла приготувати пригощання. Молодь разом зі старшими сиділи за столом, смакуючи гарячим чаєм з ароматним яблучним пирогом. Сестра дякувала Богу, дякувала присутнім за їхню допомогу. Вона розповідала про своє непросте життя та ділилася своєю міцною та непохитною вірою у Бога.  

Для нашої команди сестра Василина є прикладом неймовірної довіри Господу. Розповідаючи свою історію, вона не жалілася чи бідкалася, але лише весь час вказувала на Божу дію у кожній ситуації. Сказала, що за довгі роки свого життя неодноразово переконувалася у Божій обітниці: «Тож не журіться і не говоріть: Що будемо їсти? Або: Що будемо пити? Чи: В що зодягнемося?.. Бо ж знає ваш Отець Небесний, що цього всього потребуєте». Впродовж її довгого життєвого шляху Господь завжди дбав про неї у всіх сферах її життя. Ось і зараз Бог використав церкву, Біблійну Місію та людей, хто пожертвував гроші на ці дрова, щоб подбати про свою «донечку».

Нехай свідоцтво нашої сестри підбадьорить кожного з нас у часи, коли здається світ з’їхав з глузду, все руйнується, а тривога про майбутнє не дає спати та жити. Просто згадайте про те, що над усім цим хаосом є Бог – всемогутній та люблячий. Він тримає весь Всесвіт у Своїх руках і при цьому дбає навіть за найменше своє творіння. А ми є Його дітьми, про яких Він дбає по-особливому! Тож, покладаймо свою надію на Нього і славімо Його святе Ім’я!

‍