Близько чотирьох років тому Біблійна Місія допомогла помісній церкві села Щербинівка у будівництві Дому Молитви.

Відтоді ця помісна церква несе активне служіння не лише людям у своєму рідному селищі, але благовістить у навколишніх селах. Серед цих сіл є Вознесенське. Там колись була церква, яка вже впродовж 5 років не має пастора, тож поступово «згасає». Тому помісна церква «Маяк Свободи» вирішила підтримати своїх братів і сестер. Команда зі Щербинівки допомагає з проведенням богослужінь, організовує благовістя і вже на сьогодні проводить служіння з підлітками та молоддю, недільну школу і групу з вивчення Біблії. Лідер команди поділився з нами чудовим свідоцтвом про те, як діє Бог та як змінює серця людей:

Коли ми почали проводити служіння у селі Вознесенське, то зрозуміли, що люди там оминають церкву, бояться туди зайти, тому ми вирішили проводити служіння не у приміщенні, а в парку через дорогу від церкви (поки було тепло). На свято Жнив прийшов один чоловік. Цей молодик був сильно на підпитку. Поводився він тихо і все служіння просидів, уважно слухаючи. Під час проповіді Толя (так звали молодика, але про це ми дізналися вже пізніше) розчулився, почав плакати і квапливо пішов, тож ніхто не встиг із ним ані познайомитися, ані поговорити. Але ми всі його зауважили та почали молитися за нього.

Два місяці ми проводили служіння, два місяці чекали на нього, але він не приходив. Аж потім з'явився на зустрічі молодіжної групи, і, хоча знову був на підпитку, дуже хотів поговорити з пастором. Тоді ми дізналися Толіну історію:

«Я багато думав після проповіді. Не міг викинути ваших слів з голови. На служіння приходити було соромно, забракло духу. Хотів особисто, віч-на-віч оговорити. Кілька разів приходив до церкви, але щоразу було зачинено. Я стукав, стукав, та ніхто не відчиняв. Який же я був злий, хоча, певно, то був відчай. Зривався на дружині, кричав на неї, а сам увесь час думав: ‘Я нікому не потрібен! Навіть Богу я не потрібен!’ А от сьогодні наважився прийти, може, зрештою, усе ж таки Богу до мене не байдуже? Правда, випив для хоробрості, але вже ви пробачте, по-іншому поки не можу!»

З Божого чудового провидіння на цій молодіжній групі був пастор нашої церкви, який зміг приділити увагу Толі. Вони спілкувалися впродовж кількох годин, Толя сказав, що дуже хоче змінити своє життя, бо розуміє, що йде шляхом не до Бога, через що страждає і він сам, і вся його сім'я. А потім ми молилися про Толю, про його дружину та діток, про Божу милість і силу змінювати людей, про Його дію у житті цієї сім'ї. І Бог відповів…

Спочатку Толя почав приходити на служіння сам, а потім разом із ним почали приходити і його дружина з дітьми. Щонеділі вони приходили на богослужіння й ми бачили, як Бог працює у серці чоловіка. Одного дня Толя прийняв Христа у своє серце й зараз готується до хрещення. Слава Ісусу Христу! Тепер Толя і вся наша церква моляться про його дружину, яка хоч і радіє змінам у характері та поведінці чоловіка, відвідує служіння і приводить дітей, проте сама доленосного рішення ще не ухвалила.

‍