«Галя, а ти вже чула, що в церкві роздаватимуть подарунки на Різдво?» «Ні, не чула. Але це було б дуже доречно. Ціни ростуть, грошей ледь-ледь на їжу вистачає. Хотілося б купити для Михасика щось приємне на свято, але…» «Ну, то приходьте до церкви – от і буде тобі подарунок».

Галя, не довго вагаючись, прийшла із сином до церкви на свято. Хлопчику все дуже сподобалося. Уважно слухав історію, відповідав на питання і дуже радів подарунку. Коли дітей запросили відвідувати заняття недільної школи, хлопчик підвів очі на маму: «А мені теж можна? Я дуже-дуже хочу». Звісно, така перспектива Галі не подобалася, утім, хіба ж можна було відмовити дитині.

Оскільки від дому церкву розташовано далеченько, то про те, аби син ходив сам, навіть не йшлося. Тож довелося у неділю вставати раненько і вести сина до недільної школи. Дитина радісно побігла до кімнати, де вже зібралося чимало дітлахів. Жінка стояла в нерішучості, що ж робити далі. Вирішила залишитися у церкві. Поки чекала на Михасика, сиділа на служінні та слухала про те, що розповідали з кафедри. Спочатку почувалася дискомфортно, але поступово почала дослухатися до проповідей та молитов інших.

Коли Галя вийшла з церкви, тримаючи за руку сина, що без зупину щебетав про те, чого навчився, то була збентежена, усе думала про те, що почула. На серці було неспокійно.

Утім, наступної неділі вони із сином прийшли знову. А потім знову… Відтепер щонеділі можна було побачити, як мама з хлопчиком ідуть до церкви у радісному передчутті. Михасик був у захваті від занять у недільній школі, а Галя дедалі більше відкривала своє серце для Господа.

Одного дня жінка ухвалила важливе рішення та попросила у Бога прощення. Того вечора вона влаштувала вдома невелике свято та розповіла своєму чоловіку та сину про те, що відтепер і у її серці живе Бог. Хлопчик зрадів, бо й сам уже по-дитячому просив Бога ввійти до його серця, а от чоловік залишився байдужим до цієї новини. З одного боку Галя раділа, що коханий не висловився проти і не заборонив їй, а з іншого – понад усе жінці хотілося, аби він також побачив необхідність віддати своє серце Ісусу та зрозумів її радість оновленого життя.

Відтоді мама з сином щодня молилися разом і найбільшою їхньою молитвою було, аби чоловік покаявся і щоб вони всією сім'єю могли служити Богу та церкві. Водночас Галя почала брати активну участь у служінні церкви, долучилася до молитовної групи.

Минув рік і ось цього Різдва Галя та її чоловік, вже як члени нашої церкви, разом з сином взяли участь в організації різдвяного свята для сімей військових. Вони разом роздавали дітям різдвяні подарунки і розповідали їм про те, що Бог зробив для їхньої власної сім’ї*.

* імена дітей змінено, на фото рандомні діти, що брали участь у заходах за підтримки БМ

‍

‍